Аліменти під час війни: як "дістати" боржника, якщо він втік за кордон

З початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну в найуразливішому становищі як з психологічного, так і з матеріального погляду опинилися діти. Мільйони громадян виїхали за кордон і серед них є й ті, хто має зобов'язання з виплати аліментів.

Більше того, для аліментників Верховна рада зробила послаблення, і тепер в окремих випадках вони можуть уникнути примусового стягнення заборгованості. Що відбувається з виплатами аліментів в Україні та чи є шанси змусити одного з батьків виконувати свій обов'язок за утриманням дітей, якщо він виїхав за кордон - розбирався "Апостроф".

Війна борги не спише

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до повноліття. І військовий стан у країні цього обов'язку не скасовує, а отже, батько чи мати, які проживають окремо від дитини, мають продовжувати сплачувати аліменти.

У березні ВР внесла зміни до закону "Про виконавче провадження", яким заборонила здійснювати стягнення з доходів боржників (зарплати, пенсії, стипендії) до скасування військового стану. Але знову ж таки, платників аліментів це не стосується. Водночас парламент заборонив відкривати виконавчі провадження та примусово стягувати борги на окупованих територіях. Це, загалом, логічно, адже в окупації немає українських органів влади та правоохоронних органів. І якщо платник аліментів проживає, наприклад, у Херсоні, а його дитина з одним із батьків у Києві, то домогтися виплат дитячих грошей буде неможливо.

Однак нікуди не поділася відповідальність за прострочення виплат аліментів. Пеня та неустойка нараховуються, як і раніше: 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідно, щойно неплатник ступить на підконтрольну уряду територію, всі його борги нікуди не подінуться.

Втім, навіть якщо особа справно відраховує аліменти, ще не факт, що вони дійдуть отримувача. Так, з початку широкомасштабного вторгнення тисячі одержувачів аліментів по всій країні стали скаржитися на те, що у колишніх других половинок відбуваються списання сум аліментів із зарплат та пенсій, але виконавча служба не перераховує гроші на рахунки дітей.

"За травень я досі нічого не отримала, хоча гроші були списані, - скаржиться "Апострофу" киянка Анастасія Сорокотяг. - Я їздила і до виконавчої служби, і до банку, але скрізь тільки обіцяють, що до кінця тижня все буде, а нічого немає. Виконавча служба відправляє на казначейство, а там тихо: закрито і слухавку ніхто не бере".

Аліменти за кордоном

Але що робити в ситуації, коли платник аліментів, рятуючись від війни, виїхав за кордон і вже там у нього виник борг? Чи можливо у такому разі стягнути законні гроші на дитину?

Це буде складно, але можливо. Тут є три варіанти.

Перший варіант – одразу звернутися з позовом до суду тієї країни, де перебуває боржник. Справа в тому, що у 2006 році Україна приєдналася до "Конвенції про стягнення аліментів за кордоном" від 1956 року. Цей правовий документ визнають понад 60 країн світу (практично вся Європа), тому втекти від своїх боргів неплатнику не вийде ні в пабах Великої Британії, ні навіть на пляжах Барбадосу. Тому для того, щоб дістати аліментника за кордоном, необхідно звернутися до суду тієї країни, де проживає та зареєстрований ухилянт від сплати аліментів.

Другий варіант – отримати в Україні рішення суду про примусове стягнення аліментів та легалізувати його у країні перебування неплатника.

Але практикуючі юристи радять звертатися одразу до іноземного суду, а не легалізувати рішення українського суду на території іншої країни. По-перше, якщо йдеться про країни ЄС, то рівень життя там вищий, ніж в Україні, а отже, суд може встановити більший розмір аліментів. По-друге, закордонний суд зможе оперативніше отримати документи про реальні доходи аліментника.

"Наприклад, отримати ту ж інформацію про доходи. З України це буде зробити дуже складно, тому краще звертатися до місцевих адвокатів. Наприклад, ви отримали так зване заочне рішення суду. З таким рішенням можна навіть не намагатися визнати його на території іншої країни, так як обов'язковою умовою є належне повідомлення особи, що стосується будь-яких рішень, а належне повідомлення за кордоном, як правило, тривала процедура: не менше півроку, а для США - значно більше півроку. Крім того, якщо рішення суду про стягнення аліментів стосується частки від доходу, то в деяких країнах буде проблематично визнати таке рішення, тому що вони не застосовують такої практики. Тому найкращий варіант - дізнатися, де знаходиться платник аліментів і знайти там юристів. Це буде швидше. Так, не дешевше, але швидше", - пояснив "Апострофу адвокат Віктор Решетов.

Але звертатися до судів іншої країни – справа юридично клопітка і не кожному українцю під силу. Тому згідно з наказом Мін'юсту № 121/5 від 2006 року всі звернення про стягнення аліментів на дитину надсилаються для передачі за кордон через Міністерство юстиції України. Для цього заявнику слід звернутися до територіального управління юстиції за місцем проживання.

Третій варіант – взагалі не мати справ із іноземною Фемідою, але цей шлях підійде тільки для тих заявників, чий боржник має майно на території України.

"Якщо платник аліментів має якесь майно в Україні, то можна виконувати рішення суду й тут", - зазначає Решетов.

"Якщо є майно, відбувається його арешт, воно реалізовується та гроші віддаються заявнику", - додає "Апострофу" адвокат Іван Ліберман.

Знайти неплатника

Але як бути, якщо невідомо, в якій країні живе боржник з аліментів? Якщо точно зрозуміло, що боржник виїхав з України, але куди саме, в яке місто – невідомо.

За словами практикуючих юристів, домогтися оголошення аліментника в міжнародний розшук – невдячна справа, оскільки жодний Інтерпол не шукатиме людину, якщо вона прострочила виплати за аліментами.

Але й у цій непростій ситуації також є два варіанти дій. Перший – зайнятися "дипломатичною" роботою.

"Потрібно подавати заяви у всі відомі інстанції: посольства, консульства та представництва", - зазначає Ліберман.

Втім адвокат зізнається, що шансів на успіх у такій справі мало. Тому конструктивніше діяти іншим шляхом.

"У міжнародний розшук особи подаються за кримінальними провадженнями. І такий механізм існує. Особисто я роблю так: подаю позов, виграю судовий процес на користь клієнта, отримую рішення про стягнення. З цим рішенням я звертаюся до виконавчої служби. Служба ухвалює закрити провадження у зв'язку з неможливістю його виконати, оскільки неможливо встановити місцезнаходження відповідача. Тоді я звертаюся із заявою про відкриття кримінального провадження за статтею 382 КК України "Невиконання судового рішення". А це до трьох років позбавлення волі, і не умовно. Це в'язниця. І в рамках цього кримінального провадження особу вже можна подавати в розшук. Наприклад, національний розшук робить запит у міграційну службу, прикордонну службу та встановлює, що відповідача немає на території України, і тоді особа подається до міжнародного розшуку, але треба розуміти, що на це піде близько 2 місяців", - резюмував Іван Ліберман.

Насамкінець звертаємося до всіх ухилянтів від сплати аліментів. Відмовляючись платити аліменти, ви перекладаєте всю відповідальність за дитину на другого з батьків, зазвичай це мама. А у воєнний час, коли багато українців втратили роботу, ваша дитина може залишитися без засобів для існування. Добре подумайте, перш ніж зробити так з вашою дитиною.

Також читайте

Шахрайськi схеми - розкриваємо